Війна

Мир настане

Я ще дуже мала

І, на жаль, сирітка, сама.

Мої любі батьки – вже на небі вони,

Бо ворожа рука

В них забрала життя.

Я не хочу війни

Лише тиші й добра.

Звідусіль, щоб лунали привітні слова:

Щастя, сонце, мама і я!

Миру й тиші прошу

Не для себе – для всіх,

Богу низько вклонюсь

Й припаду до землі.

Дай Всевишній, нам миру й добра,

Щоб багата й красива Вкраїна була!

Мир настане, я вірю у це,

Бо єдина Вкраїна для нас понад все!

Діти благають миру

Діти чекають тиші,

Діти бояться війни.

Вибухи бомб і снарядів

Жахають всіх навкруги.

Гинуть на сході наші солдати,

Чорним вогнем палає земля.

У безвість тікають люди,

Тому що прийшла війна.

Перед ким завинила

Наша ненька – Вкраїна?

Чи в когось щось вкрала і не віддала?

Не знаю, не було такого, не пам’ятаю

Чому ж чорні круки

Над нею літають

І серце виймають, поки ще жива?

Ні! Не буде такого, бо Україна безсмертна

Вона буде завжди жити!

Вона буде вічно жива!

Я прошу Президентів,

Генералів прошу.

Я не хочу вмирати –

Зупиніть цю війну.

Хочу бігати в лузі,

Збирати квітки.

Із жовтеньких кульбабок

Плести гарні вінки.

Щоб блакитні волошки

Зацвітали в житах.

Солов’ї щебетали в гаях і садах

Сонце вранці будило людей,

Мати ніжним поцілунком

Пригортала дітей.

Все, щоб було у хаті:

І хліб, і до хліба

І завжди посміхались

До тебе сусіди!

Весело й дружно тоді заживемо.

Крим, запевняю, додому вернемо.

Ми єдина Вкраїна, європейська земля.

До старої держави нам нема Вороття!

Есе

Життя вічне…

Притих, ніби в очікуванні

Чогось страшного, східний степ.

Не чути людських голосів,

замовкли шахти…

Що це?..Лише вогонь “градів” і вибухи снарядів порушують ранкову тишу.

Навіть птахи повідлітали на десятки кілометрів від насиджених гнізд.

Людство в паніці. Війна…

І раптом тишу степу пронизав ледве чутний дитячий крик, потім голосніший і голосніший.

Серед степу Донеччини народилося нове життя! Це знак із неба: український народ не зламати, життя на Землі продовжується, Україна буде жити.

Пройдуть роки. Загояться рани, вщухне душевний біль. Виросте мужнім і сильним син батька –героя. Саме йому, сину, випала важка ноша: відбудувати, знищене ворогом і жити: жити за себе і за тих, хто захищав рідну українську землю ціною власного життя. Син продовжить справу свого батька! Син, ім’я якого – український трудолюбивий волелюбний народ!                         

(2015р.)